Пролетарии всех стран... национальное единство возможно исключительно за ваш счёт!
Набат. Суспільно-політична газета

Свежий номер Предыдущий номер

  • Ссылки
  • 2017-й год
  • 2016-й год
  • 2015-й год
  • 2014-й год
  • 2013-й год
  • 2012-й год
  • 2011 год
  • 2010 год
  • Выборы 2010
  • 2009 год
  • 2008 год
  • 2007 год
  • 2006 год
  • 2005 год
  • Набат №1 (206) от 18 января 2008 года

    Все номера газеты "Набат" за 2008 год>>>

  • Наталья Морозова. 21 января - день памяти В. И. Ленина. Три подвига Ленина
  • Игорь Коцарь. Тарифы прыгнули на "кожен наш будинок"
  • Александр Берман. Горисполком и депутаты горсовета - ударная бригада дровосеков?
  • Микола Зароза. Директор Градизької школи - інтернату подав заяву за власним бажанням...
  • Заявление пленума полтавского областного комитета Компартии Украины
  • Тетяна Тимченко. Нет бандеризации Полтавщины!
  • Виктор Шестаков. Заявление Русской общины по поводу осквернения памятника И. П. Котляревскому в городе Полтава
  • Николай Яременко. Поле Русской Славы и трест "Шаровары энд гопак". С нами Бог и Святая триединая Русь!
  • " - А поворотись-ка, сын!"
  • Дж.Байрамова. Цади, (уходи) Саакашвили!
  • Отремонтируют музей педагога Макаренко?
  • Игорь Октябрьский. Можно ли решить проблему депопуляции на Украине зомбированием?
  • Афоризмы от Владимира Шестакова
  • Анна Одякова. Криминальный калейдоскоп
  • Часть 1 Часть 2 Часть 3

    21 января - день памяти В. И. Ленина
    Три подвига Ленина

    Подвиг первый. Он спас страну от гибели, выведя её из империалистической войны. Ныне есть немало негодяев, которые дурят народу голову сказками о том, что-де Россия накануне Октября была процветающей страной. На самом деле, к лету семнадцатого страна уже четыре года стонала от ужасов и тягот войны. Неотвратимо надвигалась всеобъемлющая катастрофа - и экономическая, и финансовая, и социальная. Ежедневно на фронтах гибли десятки тысяч солдат, а ведь это крестьяне в солдатских шинелях. В сельском хозяйстве некому было работать, ибо даже оставшиеся в живых возвращались в деревню покалеченными.
    Подвиг второй. Ленин в Октябре 17-го бросил спасательный круг всему тонущему человечеству! Он первым сказал "Нет войне!". Безумие, охватившее человечество, казалось неизлечимым. Каждая из воюющих сторон полагала: лучше сегодня урвать какой-то кусок земного пространства, чем задумываться о завтра, о будущем планеты Земля. Чтобы увидеть столь отдаленную опасность, нужна гениальная голова. Не зря же говорил Радищев, что гений зрит через столетье. Ленин был одним из немногих, кто понимал губительность войн для человечества. 8 ноября 1917 года, на второй день Революции, большевистское правительство предложило мир всем воюющим странам. В "Декрете о мире" говорилось:
    - Рабочее и крестьянское правительство, созданное революцией 24-25 октября и опирающееся на Советы рабочих, крестьянских и солдатских депутатов, предлагает всем воюющим народам и их правительствам начать немедленные переговоры о справедливом демократическом мире... Продолжать эту войну из-за того, как разделить между сильными и богатыми нациями захваченные ими слабые народности, правительство считает величайшим преступлением. (В.И.Ленин. Соч. Т.35, стр.13,14)
    Подвиг третий. Он состоит в том, что Ленин вывел из войны не старую Россию, а новую, социалистическую! А социализм - это строй, в принципе отрицающий войны. Тем самым Ленин восстал не просто против войны, а против причины, порождающей войны. Причина эта - частная собственность.
    Убедительным доказательством правоты Ленина является сегодняшняя действительность. Ленин ведь говорил, что частная собственность разделяет людей, что частная собственность - это война. И что мы видим? Из-за нее, из-за злодейки частной собственности ныне люди идут на грабежи и на убийства.
    Однако, несмотря на убежденность в своей правоте, Ленин не был фанатиком, каким его нынче изображают. Ненавидел частную собственность и - ввел НЭП. Мечтал о социализме и коммунизме и - допустил частичное оживление элементов капитализма. А все потому, что никогда не ставил вопрос так: достижение цели любой ценой. Особенно, если цена - страдания и гибель людей. Если нельзя достигнуть цели сразу, значит, надо идти к цели постепенно.
    Я перечислила три подвига Ленина, но ведь их было гораздо больше, по сути, подвиг - вся его жизнь. Ценой такого беспримерного горения этот человек расчистил площадку и заложил фундамент для возведения здания великой страны.
    А эти негодяи, вот уже два десятилетия терзающие нашу страну, проедающие ленинское наследство, поносят великого человека последними словами. Вот это и есть главный абсурд нынешней эпохи.

    Наталья Морозова

    Тарифы прыгнули на "кожен наш будинок"

    Наступил Новый год, а вместе с ним - новые-старые проблемы. Как утверждает один юморист: "Шумел эфир, куранты били, и ночка славная была... Речь президент сказал народу, она за душу всех взяла. Он рассказал, что будем завтра мы жить прекрасней, чем вчера. На радостях страна родная всю ночь гуляла до утра!.. А поутру они проснулись - кругом идёт иной рассказ: опять все цены и тарифы той ночью прыгнули на нас..."
    Вот и в Кременчуге, тихой сапой, 27 декабря, официоз Кременчугской горрады "Вісник Кременчука" опубликовал "проект нових тарифів на кожен ваш будинок", подготовленный управлением ЖКХ. В этом документе предлагается жилищно-коммунальным предприятиям города выполнять свои обязанности по новым тарифам, которые будут взиматься с "любых" Николаем Глуховым кременчужан.
    Скромно умалчивается, что по старым тарифам, утверждённым в 2005 году, мало что делалось или не делалось ничего, зато раздаются рыдания на "відсутність коштів".

    О Босяцкой роте

    Давайте спросим себя: когда проводился последний раз ремонт подъездов и самих домов? Лет 20 назад, при Советской власти. Когда жэковцы последний раз делали влажную уборку в подъездах? В моём подъезде никогда. Ремонт тепловых, водопроводных и канализационных сетей не видел ни разу. Да что говорить, если босяцкая рота руховцев-реформаторов вкупе с коммутантами Верховной Рады Украины ещё в 1993 году отменила само понятие "КАПИТАЛЬНЫЙ РЕМОНТ" и "ТЕКУЩИЙ РЕМОНТ".
    Наш дом с 1993 года, а дому в 2008 году исполнится 36 лет, является аварийным по отоплению, требовалось тогда заменить ВСЕ пластинчатые батареи на чугунные. Даже решение горисполкома за подписью покойного головы И. К. Пономаренко было по этому поводу. Сделали? Нет. Где батареи? УКРАЛИ. До сих пор начало отопительного сезона в октябре каждого года прерывается из-за утечек прогнивших батарей не менее трёх раз за сезон. Менять их коммунальщики предлагают самостоятельно: многие заменили, а многие - нет. Сколько стоит заполнить отопительную систему 8-ми подъездного 120-ти квартирного пятиэтажного дома? Кто за это платит? В конечном счёте, жильцы.
    Аналогично с самими сетями. Пусть зам. городского головы Н. Порицкий вместе со своими подчинёнными из УЖКХ придут в мой подъезд и попробуют перекрыть вентиль на стояке горячего или холодного водоснабжения, на трубопроводе отопления. Не получится у гр-на Порицкого со свитой НИЧЕГО, он проржавел минимум 17 лет назад, с момента провозглашения незалежности. И теперь нужно вызывать газосварщика, чтобы его срезать и заменить. Для этого надо повышать тарифы в четыре раза, гр-н Глухов?
    Кто должен заниматься текущими и капитальными ремонтами водопроводов, систем канализации, внутридомовыми электросетями и электрошкафами? Где УЖКХ, его многочисленные КХЖЭП и куча дочерних подразделений, какова их роль? Правильно, получать зарплату, не делая того, что положено ремонтно-эксплуатационным организациям. Хотите большую зарплату, сократите бездельников и бездарей.
    В общем, мы имеем дело с инженерной безграмотностью людей, возглавляющих город.

    Из личного опыта

    По многим услугам возникает масса вопросов. В ноябре прошлого года мне пришлось просить ДП "Ритм", дочку КХЖЭП "Крюковское", потравить крыс. Заказ был выполнен, но разбрасывать крысиную отраву пришлось... соседу. Сколько стоит ТАКАЯ услуга самообслуживания? Кто скажет? Может заместитель головы Н. Порицкий?
    Во сколько следует оценить услуга "вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів". В декабре 2006 года таким отходом у меня был старый телевизор "Радуга" весом в 60 кг. На раннее утро следующего дня его возле мусорки уже не было. Утилизировали бомжи без участия КХЖЭП "Крюковское". Означает ли это, что я не получил вышеназванную услугу в 2006 и 2007 годах? Да.
    За что же я платил, гр-не коммунальщики, за ваши красивые глазки?
    Вызывает недоумённый вопрос услуга "прибирання підвалів, технічних поверхів та покривель". Сроду не видел жэковского работника, который бы в моём присутствии убирал подвал. Может, не повезло. А по ночам коммунальщики, как известно, не работают.
    А что означает таинственная услуга "обслуговуванння систем диспетчеризації"? Что-то не наблюдал в моём доме такой чудо-техники.
    "Обслуговування димовентиляційних каналів" просто не выполняется. Замысловата следующая послуга: "Поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрію, розташованих на прибудинковій території". Попробовал я дать заявку на ремонт скамейки (элемент внешнего благоустройства) возле подъезда. Не делали полгода, пока не подключился депутат-коммунист Крюковской райрады Геннадий Остапец. Сделали за месяц, плотник был очень чем-то занят. За что же я плачу КХЖЭП?

    Предложения

    В порядке экономии времени, предлагаю гр-ну Николаю Глухову, для начала:
    1. Укомплектовать грамотными инженерами УЖКХ и КХЖЭП;
    2. Провести инвентаризацию состояния жилищного фонда города и инженерных сетей;
    3. Подготовить и публично утвердить график очередности капитальных и текущих ремонтов зданий и инженерных сетей на год с разработкой сметы по каждому виду ремонта, здания, включая затраты на ремонтный персонал;
    4. Затем вынести на городские общественные слушания проект новых тарифов;
    5. Затем КХЖЭП заключить договоры с каждым владельцем квартиры на ОКАЗЫВАЕМЫЕ услуги.

    С уважением к порядочным коммунальщикам, Игорь Коцарь,
    ул.Красноармейская, дом 40А.

    Горисполком и депутаты горсовета - ударная бригада дровосеков?

    Кременчужане который год подряд с ужасом наблюдают, как наш ещё недавно самый зеленый город (ну, во всяком случае, один из самых зеленых) превращается в "каменные джунгли". Закатали в асфальт парк МЮДа. На очереди другие парки. Центральная часть города только за прошлый год лишилась почти всех сквериков и очень большого количества деревьев по улице Первомайской, Шевченко, 50 лет Октября и др. На их месте возведены или возводятся торговые точки разной величины и назначения. Причем, нельзя сказать, чтобы эти торговые точки, да ещё именно в этом месте, так необходимы горожанам. Скорее, наоборот, от них больше вреда. Вреда экологии, микроклимату на улицах, а значит и нам, горожанам. Но, похоже, временщики, уничтожающие деревья в городе, думают только о том, как бы скорее набить себе карманы деньгами. А "после нас - хоть потоп". Обвинять одного главу города Н. Глухова в этом вредительстве было бы не совсем корректно. Ведь есть ещё и избранный нами депутатский корпус, который благословляет все эти безобразия. Есть ещё и мы, горожане, позволяющие уродовать свой родной город, с безразличием наблюдая весь этот "разрушительно-строительный бум". Правда, по этому поводу были и акции протеста, но из-за своей малочисленности они не достигали цели.
    Тем не менее, это заставило главу города Н.Глухова в августе прошлого года издать распоряжение № 460-Р "О проведении инвентаризации парков и скверов города". В нём прямо говорится, что из 8 парков, 9 скверов и 3-х бульваров, большинство из них бесхозные и не имеют нормативных документов. Вроде в городе и власти нет! По большому счету, все парки и скверы города принадлежат горожанам. А вот об охране и благоустройстве этих парков должен заботиться горисполком. Как он это осуществляет, понятно из того же распоряжения, в котором даже количество скверов в городе указано неверно. В городе только в Автозаводском районе 10 скверов и 4 объекта зеленых насаждений, которые классифицируются как "зеленая зона". Плюс 6 скверов в Крюковском районе. Кстати, защитной зоны ОАО "Кредмаш" (жалкие остатки парка МЮДа) вроде бы и не существует, забыли включить в общий реестр и зеленые насаждения в "Озерном".
    Ну, о зеленых насаждениях в "Озерном" отдельный разговор. Там еще в 2005 году насчитали 3 709 (три тысячи семьсот девять) деревьев, которые оценили в 741 066,77 грн. и которые на основании распоряжения от 26.12.2005г. выдрали вместе с корнями. Всё стремимся на Запад, а невдомек, что на Западе деревья щадят, стройплощадки в парках и скверах не устраивают. Ну а если возникает в исключительных случаях такая необходимость, то спиливают только те деревья, которые растут непосредственно на строительном объекте. Но мы люди богатые, лесов у нас - в изобилии, что там жалеть! А при необходимости (элитный участок обязывает!) высадим новые. На закупку посадочного материала и озеленения первой очереди жилищного комплекса на "Озерном" выделено 732 315 грн., почти столько же, во сколько обошлось уничтожение деревьев. Да и когда эти деревья высадят и когда они вырастут! Насколько нам известно, стройка на "Озерном" заглохла. ЗАО "Киевгорстрой-1", который до 1.09.2010 года арендует этот земельный участок площадью 87,8 гектаров, строительство по каким-то причинам сворачивает.
    Однако, продолжим про инвентаризацию зеленых насаждений. Распоряжением Н. Глухова, о котором шла речь выше, была образована комиссия во главе с заместителем городского головы М. Порицким. В заместители ему голова назначил двух других своих замов - И. Крикливца и В. Хоменко. В комиссию вошли также работники райисполкомов и депутаты горсовета. Материалы работы комиссии следовало рассмотреть на заседании исполкома горсовета еще в октябре прошлого года. Но рассматривать нечего и по сей день. Председатель комиссии фактически завалил её работу. По свидетельству депутатов горсовета - членов комиссии, их собирали всего два раза. При этом план работы комиссии не доводился до её участников. А ведь нужно было проверить наличие учетных и инвентаризационных документов, технических паспортов, определить или внести предложения на чьем балансе зеленые насаждения. Указанное распоряжение не предписывало проверить главное - состояние этих зеленых насаждений. Не секрет, что состояние наших парков и скверов, мягко говоря, оставляет желать лучшего. И это, почему-то служит одним из поводов для их "прихватизации". Другой повод долго искать не надо - "заключение" компетентной комиссии. Вы скажете, его нет? Тем лучше! Обычно за невыполнение распоряжения руководства исполнителей наказывают. Здесь как раз тот случай, когда голова города готов наградить своих помощников за... невыполнение распоряжения. Это позволило и позволит в дальнейшем горсовету просто штамповать решения о передаче земельных участков "в аренду", а деревья на этих участках уничтожать во имя процветания или начинания бизнеса временщиков-бизнесменов. Уничтожение деревьев идет такими темпами, что в скором времени названной комиссии инвентаризировать будет нечего. Доказательства? Пожалуйста!
    Для пристройки магазина по ул. Шевченко, 28/4 предприниматель уничтожил деревьев на сумму 1 045 грн. По улице 50 лет Октября, 74 - на сумму 1 345 грн. По ул. Украинской ЧП "Богдан" уничтожил деревьев на сумму 3 754 грн. Под строительство административного здания на улице Карла Маркса 29/42 ООО "КремГОК" снёс деревьев на сумму 10 365 грн., а по ул. 29 сентября, 24 - на 3 843 грн. Кстати, эта земля передается ООО "КремГОК" в аренду из фонда Коммунального предприятия "Благоустройство Кременчуга". Наверное, чтобы меньше было чего благоустраивать горисполкому. В решении ХХІ сессии городского совета 5 созыва числится 51 предприниматель, которому передана в аренду земля. Примечательно, что в решениях по каждой такой сделке количество запланированных к сносу деревьев не указывается. Указывается только цена "обновленной стоимости" зеленых насаждений. И это полностью в духе нынешнего времени, в котором главным стали деньги. А наше с вами здоровье - оно ничего не стоит!

    Александр Берман.

    Директор Градизької школи - інтернату подав заяву за власним бажанням...

    На зміну авторитарній педагогіці має прийти педагогіка толерантності, головним пріоритетом якої була б повага до особистості. Якщо зможемо це запровадити, отримаємо демократичне, стабільне громадянське суспільство.Саме педагогіка толеран тності зможе допомогти утвердитися в повсякденному житті моралі, злагоді та взаєморозумінню. І лише в такий спосіб вдасться здолати ту морально-духовну кризу, яка нині панує в країні та є чи не головною причиною усіх наших негараздів.
    Конфлікт звільнення педагогічних працівників Градизької школи-інтернат, виховання учнів, будівництво забору треба розглядати комплексно. Але у ситуації, що склалася важливо, аби бізнес не закрив тих проблем, які вже розкриті, а скільки можна дізнатися від "мовчазних" працівників школи інтернату, які залякані і просто бояться відстоювати свої права. Більшість в колективі прокричали б, що Едуард Васильович негуманний, надмірно суворий і вимогливий, примушує виконувати вказівки без врахування віку ментора, чим принижує людську честь і гідність. Процес цей міг тривати роками, але закінчився в лічені дні.
    Думаю, що виборці повинні знати правду про наших керівників. Адже ціннішого й вагомішого за правду для народу не існує. Майже останні два роки директор Градизької школи - інтернату Е. В. Чіп до останнього дня намагався тримати вчителів та вихователів у рабстві, матеріальному й духовному, нав’язуючи свою думку та й волю.
    Судові засідання, які відбулися в Автозаводському районному суді м. Кременчука та Глобинського районного суду ще раз підтвердили авторитарний режим колишнього директора. Учні та працівники школи заохочувалися до доносів один на одного і це дуже високо цінилося дирекцією школи. Для учнів існували обмеження у реалізації життєво важливих потреб, не вчасно надавалася медична допомога, порушувалися права як дітей, так і дорослих. В колективі панували наклепи, чутки, заздрощі. Вивчаючи зміст окремих матеріалів важко не помітити, що вчителів та вихователів, де годують, а де підгодовують спотвореною "правдою". Ознайомившись з матеріалами, які надійшли до суду, ми зрозуміли, складено брехливу інформацію і компромати. За вказівкою директора, його помічники А. В. Олійниченко, С. І. Безрук, В. П. Матвієнко та інші, готували ці папери, хто зі страху, а дехто з куцого розуму на будь який гидкий вчинок. Останнім часом сіячі безправ’я знову на словах стали ревнивими "захисниками", прав і свобод. І цьому підтвердження, як на громадських слуханнях виступала вчитель В. А. Іванцова, а в суді представник трудового колективу В. П. Матвієнко на захист директора, а не трудового колективу.
    Звиклі до темряви, сліпнуть від світла
    Ситуація в навчальному закладі останніми роками загострилася. Більше того, звільнення "неугодних" вчителів та вихователів за те, що вони не раз били у сполох про маніпуляцію державними фінансами, які надходять у величезних обсягах... Профспілка з 2006 року самоліквідована, адже директору вона була непотрібна, бо установа стала "власністю" директора. Під маскою представника трудового колективу він сам одноосібно вирішував долю дітей та працівників. Кого атестувати, кого звільняти (якщо і нема за що, то знайде), кого скорочувати. Закони йому неписані...
    Саме з цього приводу надійшла скарга до постійної депутатської комісії з питань законності і правопорядку, боротьби із злочинністю, прав людини та питань діяльності рад самоврядування, зв’язків з об’єднаннями громадян і засобами масової інформації Глобинської районної ради та до Глобинського осередку Всеукраїнськогого Комітету оборони прав людини від групи вчителів Градизької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Людмили Володимирівни Волошиної (23 роки спеціального стажу), вихователя групи 1 класу Ірини Олександрівни Шинкаренко (майже 16 років педагогічного стажу), та Ванадія Станіславовича Буць (43 роки загального стажу, з них 29 років спеціального стажу).
    Зі слів заявників і як свідчать документи за останні 6 років психологічний клімат в школі-інтернат настільки погіршився, що потребував не просто лікування, а реанімації. І причиною цього становища, як не дивно, була одна людина - директор Е. В. Чіп. З перших днів "керівництва" ним в школі практикувалися найрізноманітніші методи приниження гідності дітей та працівників, застосовувалися фізичні покарання відносно учнів, що спричиняли страждання дітей, використовувалася примусова праця, як учнів так і працюючих, психіатрична допомога "надавалася" у вигляді покарання. Це далеко не весь арсенал, який застосовувався керівником закладу. Кого із дітей бити, над ким знущатися, кого відправляти в Полтавську психіатричну лікарню, навіть в канікулярні дні, кого обзивати нецензурними словами за надмірну "цікавість" (бо діти наважувалися писати листи до служби у справах неповнолітніх), а потім піддавалися пресуванню з боку адміністрації. Травми дітей, замовчений кримінальний аборт, зроблений учениці 8-го класу, втечі дітей, черги учнів з відрами за водою в сусідню організацію (бо мільйони на огорожі є, а для свердловини "копійки" не знаходиться. Що ж на ній заробиш?). І навіщо та вода, її ж не буває всього - навсього три - чотири місяці на рік. Діти без цього обійдуться. Головне ж, щоб ніхто цього не побачив. Ось і городимо... І нікому немає до цього діла. Бо кому потрібні оті сироти? Хіба що італьянцям та американцям, які їх потихеньку всиновлюють. А директор з коханкою щорічно влаштовували турне до Італії.
    За виступ з критикою директора і його роботи на загальношкільних зборах в присутності комісії з управління освіти та райпрокуратури вчителя біології Л. В. Волошиної (16.05.2006 р.) директор організував проти неї бунт учнів, а за недогляд за учнем видав наказ на вчителя В. С. Буць. Це був сигнал про звільнення...
    1 тут виробляється ціла стратегія - прибрати неугодних, які не поділяють авторитарний режим свого керівника. Щоб це мало інше забарвлення підписується наказ про можливе скорочення 13 педагогічних працівників посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. N 263-р. та у зв’язку із зменшенням контингенту учнів школи-інтернату у 2007-2008 навчальному році та зменшенням годин тижневого педагогічного навантаження вчителів предметників та кількості виховних груп.
    В червні та серпні місяці проведена перевірка інспектором Територіальної державної інспекції праці по Полтавській області О. Ф. Гапченко. Складено акти, попереджено про порушення ст..42 КЗпП України, зроблено приписи, накладено адмінштрафи...
    Не зважаючи на це директор реалізує свій задум і звільняє 13 педагогічних працівників. Він діє впевнено, адже за свої 7 років звільнено десятки працівників. І все це залишалося безнаказаним. Про вольове "омоложення" педагогічних кадрів у Градизькій школі інтернат знали в обласному управлінні освіти, облдержадміністрації та облраді. І що? Схоже скромно спостерігали, адже були солідні прибічники директора школи-інтернату. Звільнені з роботи свідки подій. З пояснення Лідії Михайлівни Тютюнник (25 років у спец-школі інтернат) нам стало відомо. Працювала сумлінно і добросовісно, але коли став директором Е. В. Чіп, будучи жінкою зрілого віку стала злочинницею. 1 березня 2003 року директор не допускає до роботи, звинувачуючи в тому, що ця жінка скоїла злочин. 7 березня до оселі Лідії Михайлівни завітали Е. В. Чіп, А. В. Олійниченко, В. П. Матвієнко зі звинуваченням, що жінка не написала заяву за власним бажанням. Не дотримуючись педагогічної етики та навіть простої людської поваги перед учнями, при вихователях директор звільняє її з роботи.
    Інші приклади, звільнення О. І. Осташко з ініціативи адміністрації закладу судовими органами визнано законним. Далі Т. Г. Васильєва, пропрацювавши 23 роки у школі і проживавши на її території, була звільнена і поставлено умови про виселення. Колишній завуч школи Л. Ф. Тонкошкур не витримала безчинства директора і перейшла працювати до середньої школи.
    Вбачається з боку директора здійснення свого дійсного або гаданого права. Підтвердженням тому, що наказ про скорочення педагогічних працівників видано передчасно і упереджено. З 1 вересня 2007 року повернуто на роботу вчителя початкових класів Олександру Іванівну Акуленко, вихователів - Дмитра Олександровича Гур’янова, Світлану Анатоліївну Косенко, Тетяну Станіславівну Онищак, Тетяну Василівну Посмітюху. Переведено тимчасових працівників на посади вихователів: Сергія Сергійовича Бондарчук та Віктора Анатолійовича Орел.
    Захистити свою честь і гідність, право на працю можливо лише в суді. Так ми думали... на привеликий жаль помилилися... Звичайно, іншого рішення не слід було й очікувати...
    Отримавши відповідь від поважних структур ми пересвідчились, що не все гаразд в цьому закладі. Посудіть самі: "...щодо проведення моніторингу діяльності школи-інтернату інформуємо наступне. Листом Міністерства освіти і науки України №1/9-448 від 27.07.07 року у зв’язку з публікаціями у ЗМІ в результаті різноманітних соціологічних досліджень та опитувань серед учасників процесу в навчальних закладах та довільного їх трактування на сторінках преси, попереджено про недопущення проведення подібних заходів представниками сторонніх організацій". В. о. начальника управління освіти і науки В. І. Діброва та директор школи-інтернату Е. В. Чіп повідомили: "...діяльність навчального закладу неодноразово перевірялась контрольно-ревізійними, правоохоронними органами, прокуратурою, комісіями Міністерства освіти і науки України, різними службами та інспекціями, проте суттєвих порушень з боку дирекції школи не виявлено".
    Такий "одобрямс" насторожив нас, тим більше, що ми не одні, які зацікавились, що криється за недобудованим трьохметровим забором? Звичайно в Градизькій школі-інтернат необхідно було давно припинити це неподобство. Але, як бачимо за цим стоять чиновники, які захищали дії директора. Стаття про "з’їдених" учителів - перша публікація у серії журналістських розслідувань про невгамовних і небажаних борців за справедливість... Івана Ілляша стала поштовхом до конкретних дій.
    Що криється за забором Градизької спеціальної загальноосвітньої школи - інтернат для дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування? Хто і що намагається заховати за цією височезною огорожею? Об’єкт стратегічного призначення, військову частину, трудову колонію для неповнолітніх, чи просто "зону"??? Саме так і називають мешканці Градизької школи свою теперішню домівку. І подарував її дітям - сиротам, їх директор Е. В. Чіп. А зараз, взагалі, будується жахлива огорожа, яка перетворює школу на "закриту зону для неповнолітніх злочинців".
    Зробили свої висновки відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Глобинської райдержадміністрації та ВДСБЕЗ УМВС України в Полтавській області. Матеріали направлено до прокуратури. Прикро, що на вказані та інші перевірки, які носять "кримінальне" забарвлення приниження гідності дитини у школі-інтернаті недостатньо реагує прокуратура Глобинського району.
    Парадоксально, але в останні дні директору школи Е. В. Чіпу присвоєно звання "Відмінник освіти". Керівництво Управління освіти і науки та Полтавська обласна рада прийняли рішення про звільнення з посади директора Градизької школи-інтернату для дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування Глобинського району Полтавської області Чіпа Едуарда Васильовича за його "злочинні" дії. Звичайно формуліровка дещо інша, але виборці повинні знати правду. Вдалі ідеї можна втілити тоді, коли їх сприймає широкий загал. Позиція толерантності починаються з освіти, але стосуються всього суспільства.
    Наше моніторингове дослідження продовжується... Сучасне законодавство України, державні програми декларують широкі гарантії захисту дитини. Вихованці шкіл-інтернатів перебувають під особливою опікою держави. Проблемою є те, що вихованцям цих шкіл немає до кого звернутись за захистом своїх прав. В ситуації, коли немає батьків або ж коли батьки не взмозі допомогти, дитині залишається лише тільки сподіватись на допомогу з боку персоналу школи-інтернату. У свою чергу, вихователі, вчителі, медичний персонал вихованців цих закладів часто самі стають порушниками прав людини по відношенню до вихованців. Втім, державі дуже бракує у цьому базування саме на грунті прав людини, прав дитини. Це підтверджують і рекомендації Комітету ООН з прав дитини щодо періодичної доповіді України: "...Комітет залишається занепокоєним тим, що державна молодіжна політика, що охоплює соціальну допомогу, охорону здоров’я... та захист дитини не базується на основі прав дитини та не охоплює всіх прав, що містить Конвенція".
    Ця ситуація залишається актуальною, незважаючи на те, що сьогодні в Україні відбуваються суттєві позитивні зміни. Інтернатні заклади мають бути замінені альтернативними формами опіки, які максимально наближені до сімейних: будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. На рівні чотирьох Міністерств України був прийнятий "Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 січня 2004 року за № 99/8698). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 263 схвалено КОНЦЕПЦІЮ Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Втім, ці документи практично не використовуються.
    Громадський моніторинг ставить задачу дослідити в Градизькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернат для дітей сиріт та позбавлених батьківського піклу вання, як дотримуються Права людини, дитини. Робота в рамках проблем, на які акцентують увагу проведені дослідження дозволить покращити ситуацію та зробити внесок до альтернативного звіту від неурядових організацій. До 26 вересня 2008 року, Україною має бути подана до Комітету з прав дитини ООН друга періодична доповідь.

    Микола Зароза,
    Голова постійної депутатської комісії Глобинської районної ради, голова Глобинського осередку Всеукраїнськогого Комітету оборони прав людини

    Часть 1 Часть 2 Часть 3

  • Наталья Морозова. 21 января - день памяти В. И. Ленина. Три подвига Ленина
  • Игорь Коцарь. Тарифы прыгнули на "кожен наш будинок"
  • Александр Берман. Горисполком и депутаты горсовета - ударная бригада дровосеков?
  • Микола Зароза. Директор Градизької школи - інтернату подав заяву за власним бажанням...
  • Заявление пленума полтавского областного комитета Компартии Украины
  • Тетяна Тимченко. Нет бандеризации Полтавщины!
  • Виктор Шестаков. Заявление Русской общины по поводу осквернения памятника И. П. Котляревскому в городе Полтава
  • Николай Яременко. Поле Русской Славы и трест "Шаровары энд гопак". С нами Бог и Святая триединая Русь!
  • " - А поворотись-ка, сын!"
  • Дж.Байрамова. Цади, (уходи) Саакашвили!
  • Отремонтируют музей педагога Макаренко?
  • Игорь Октябрьский. Можно ли решить проблему депопуляции на Украине зомбированием?
  • Афоризмы от Владимира Шестакова
  • Анна Одякова. Криминальный калейдоскоп
  • Добавить в Избранное


    Искать:

        
  • Бюджет-2018 - бюджет милитаризма, геноцида и нищеты
  • Кому нужен "Михомайдан"?
  • Когда у страны появится шанс
  • ООН обнародовала новые данные о количестве жертв войны на Донбассе
  • Евросоюз требует от киевского режима полного выполнения рекомендаций Венецианской комиссии по закону об образовании
  • Режим олигархо-нацистов уничтожил экономику Украины
  • О политических итогах ознаменования в Украине 100-летия Великой Октябрьской Социалистической революции
  • Про военных пенсионеров власть забыла

  • 9 Мая 2015-го года в городе Кременчуге
  • Набат №12-2013
  • Митинг работников Сталилитейного завода 6 деабря 2014 года
  • Засновник: Шапран Володимир Іванович.
    Свідоцтво про реєстрацію: ПЛ №1148-405ПР від 21.07.2015 року головного управління юстиції Полтавської області
    Адреса редакції: 39600, г. Кременчуг, ул. Первомайская, 19 Телефон (0536) 3-63-26, e-mail: gaz.nabat@yandex.ru.
    За точність викладених фактів відповідальність несе автор.