Пролетарии всех стран... национальное единство возможно исключительно за ваш счёт!
Набат. Суспільно-політична газета
  Добавить в Избранное Сделать стартовой
Предыдущий номер Свежий номер

Бессрочная акция "Комсомол за Мир"

Войти Зарегистрироваться

  • Лента новостей
  • Новости сайта
  • Номера 2017-го года
  • Номера 2016-го года
  • Номера 2015-го года
  • Номера 2014-го года
  • Номера 2012-го года
  • 2011 год
  • 2010 год
  • Выборы 2010
  • 2009 год
  • 2008 год
  • 2007 год
  • 2006 год
  • 2005 год
  • Ссылки
    << 2018
    << Февраль

    Пн. Вт. Ср. Чт. Пт. Сб. Вс.
       1 2 3 4
    5 6 7 8 9 10 11
    12 13 14 15 16 17 18
    19 20 21 22 23 24 25
    26 27 28     

    Набат №3 от 20 февраля 2013-го года

  • С Днем Советской Армии и Военно-морского Флота!
  • Н. Жлобинская. Овеянные немеркнущей славой
  • Писаренко. Благодаря таким бойцам мы одержали Победу
  • Фещенко Олег. Примите искренние поздравления
  • Шапран В. И. Вытрави из себя раба! (К итогам выборов депутата горсовета)
  • Александр Ятченко. Тарифам ЖКХ – народный контроль
  • Знают ли украинцы, чего они хотят?
  • Виктор Толокин. Украинский парламентаризм разбит параличом
  • И. Ивановский. Борьба с бедностью – или борьба с богатством?
  • МВФ превратит Украину в Сомали
  • Одиссея сержанта Луники
  • Коваленко Г. О. Свята медична сестра
  • Г. А. Коваленко. Пути-дороги ветерана
  • Ирина Беерли. Самая милитаризованная страна
  • Александр Хрянин. Мусульмане вытесняют жителей Лондона
  • О. И. Козлова. Писатель XX века
  • Владимир Шестаков. Миниатюры с натуры
  • Ветеран завжди у строю

    У кожної людини своя доля, свої віхи життєвого шляху. Невмолимий час відділяє від нас грізні роки Великої Вітчизняної війни, коли весь народ піднявся на священну війну з німецько-фашистськими загарбниками. Нелегкими вони були у М.Ф.Безродного, як до речі, і його ровесників.
    Народився Микола Федорович 25 грудня 1930 року на Кіровоградщині в селі Соніно Олександрійського району. Незабаром батьки разом з дітьми переїхали на постійне проживання до міста Олександрія.

    Це був час, коли молода радянська держава з трудом заліковувала рани, нанесені їй громадянською війною і іноземною воєнною інтервенцією. В дитинстві він відчув на собі тяжкий період розрухи, голоду і холоду. Хлопчина ріс і мужнів разом з країною. Радів її успіхам в будівництві нового життя. Як і багато ровесників пишався подвигами героїв минулих боїв, мріяв про високе призвання патріота Батьківщини.
    Коли грянула Велика Вітчизняна війна, до міста щоденно долинали тяжкі повідомлення: наші відступають, віддаючи ворогові один населений пункт за іншим. Зрештою батько (а він був комуністом, тому залишатися тут було небезпечно ), забравши із собою старшого сина, котрому ледве виповнилося 16 років, спішно рушив із останніми відступаючими підрозділами Червоної Армії. Сталося те 5 серпня, а наступного дня до принишклого настороженого міста вдерлися гітлерівці.
    Мати не мала змоги евакуюватися: останні тижні вона доношувала під серцем дитину.
    У відомчому будинку №50 по вулиці Червоноармійській мешкала поряд із ними сім’я батькового співробітника Петра Івановича Маркова, котрого, як з’ясувалося згодом, тут залишили для організації підпілля. Він і прилучив обережно 11-ти річного хлопчака до цієї нелегкої й небезпечної роботи. Адже підлітку набагато легше, аніж дорослому, було, скажімо, пронести у кошику, замаскованому від стороннього ока зверху картоплею чи яблуками, толові шашки, міну чи звичайну сіль партизанам - великий тоді дефіцит. Усе те хлопчина за дорученням керівника підпільної групи відносив у приміські села, за конкретними адресами. Одного із таких адресатів – Семена Даниловича Бадьона, літнього чоловіка, доводилося зустрічати і по війні. А ще підліток особисто розповсюджував листівки, зведення Радінформбюро, розклеюючи у видних місцях та роздаючи їх випадковим перехожим.
    Разом з іншими підпільниками брав участь у диверсійних акціях на залізниці, пошкоджуючи пневматичну гальмову систему залізничних составів, що перевозили живу силу і військову техніку ворога на фронт. Старші товариші озброювали його чималою гострою швайкою, і з настанням темряви Коля відправлявся на залізничну станцію, де вдень і вночі гуркотіли ворожі состави у бік фронту, який, як уже радів подумки хлопчина, наближався до Олександрії. Шкодив тормозні шланги, засипав пісок і бите скло у букси, в результаті чого вагони швидко виходили із ладу, порушувались графіки руху цих транспортів на схід до місця бойових дій фашистів проти радянських військ. Пошкоджував кабельний і телефонний зв’язок на території міста і району. І не раз виручали суцільна темрява, змішана з негодою, та прудкі хлоп’ячі ноги. Чи не знала про те мати, котра гойдала малу крихітку? - напевне так, хоча про те ніколи їй не обмовився і словом. Навіть їй. Зі сльозами на очах застерігала свою надію і опору: "Бережи себе, синочку...". Він, звісно, слухав неньку. Але частіше – тільки до порога: що й казати, коли нуртувала ота, притаманна вікові, хлоп&#700;яча відчайдушність, коли наші наступали!
    У грудні 1942 року при виконанні диверсійної акції по знищенню сховищ паливо-мастильних матеріалів Шамовської МТС сусіднього Знам’янського району Кіровоградської області, Микола Безродний отримав осколочне поранення в груди з лівого боку та контузію голови. В непритомному стані Миколу винесли з місця пригоди на руках його старші товариші і доставили на одну із партизанських квартир для надання допомоги.
    Як же склалася далі доля юного підпільника? По війні продовжив навчання в середній школі, яку закінчив у 1950 році. Учительською партійною організацією в червні 1950-го прийнятий кандидатом у члени Комуністичної партії.
    З листопада 1950 року – завідуючий відділом кадрів і оргроботи райкому ЛКСМУ, а з серпня 1951 року – служба в органах міністерства державної безпеки СРСР. Понад 20 років на посаді секретаря виконавчого комітету Олександрійської районної і Олександрійської міської Рад депутатів трудящих Кіровоградської області - З 1954 р. по 1976 р.; обирався депутатом цих Рад одинадцяти скликань підряд – з 1955 р. по 1976 р.
    В 1963 році закінчив юридичний факультет Одеського державного університету імені І.І.Мечникова.
    З 1976 року постійно проживає в м.Кременчуці. Працював на юридичних посадах підприємств і установ міста і району.
    Микола Федорович бере активну участь у розвитку ветеранського руху в м.Кременчуці, є членом президії Автозаводської районної організації ветеранів України та головою комісії по захисту правди історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.
    Ратні і трудові заслуги М.Ф.Безродного відзначені високими державними нагородами – чотирма орденами, в тому числі двома орденами Вітчизняної війни, двома орденами "За мужність" та багатьма медалями.
    Нагороджений нагрудним знаком "Партизан України. 1941-1945".
    Напередодні свята – Дня захисника Вітчизни Микола Федорович нагороджений дипломом лауреата обласної премії імені С. А. Ковпака у номінації "Військова звитяга".
    Кременчуцький міськком Компартії України поздоровляє Вас з нагородою і бажає доброго здоров’я, щастя та активного довголіття.

    Надія Михайленко

  • С Днем Советской Армии и Военно-морского Флота!
  • Н. Жлобинская. Овеянные немеркнущей славой
  • Писаренко. Благодаря таким бойцам мы одержали Победу
  • Фещенко Олег. Примите искренние поздравления
  • Шапран В. И. Вытрави из себя раба! (К итогам выборов депутата горсовета)
  • Александр Ятченко. Тарифам ЖКХ – народный контроль
  • Знают ли украинцы, чего они хотят?
  • Виктор Толокин. Украинский парламентаризм разбит параличом
  • И. Ивановский. Борьба с бедностью – или борьба с богатством?
  • МВФ превратит Украину в Сомали
  • Одиссея сержанта Луники
  • Коваленко Г. О. Свята медична сестра
  • Г. А. Коваленко. Пути-дороги ветерана
  • Ирина Беерли. Самая милитаризованная страна
  • Александр Хрянин. Мусульмане вытесняют жителей Лондона
  • О. И. Козлова. Писатель XX века
  • Владимир Шестаков. Миниатюры с натуры
  • Чтобы поставить оценку нужно Войти или зарегистрироваться



    Искать:

        
  • Бюджет-2018 - бюджет милитаризма, геноцида и нищеты
  • Кому нужен "Михомайдан"?
  • Когда у страны появится шанс
  • ООН обнародовала новые данные о количестве жертв войны на Донбассе
  • Евросоюз требует от киевского режима полного выполнения рекомендаций Венецианской комиссии по закону об образовании
  • Режим олигархо-нацистов уничтожил экономику Украины
  • О политических итогах ознаменования в Украине 100-летия Великой Октябрьской Социалистической революции
  • Про военных пенсионеров власть забыла

  • 9 Мая 2015-го года в городе Кременчуге
  • Митинг работников Сталилитейного завода 6 деабря 2014 года
  • Набат №12-2013
  • Засновник: Шапран Володимир Іванович.
    Свідоцтво про реєстрацію: ПЛ №1148-405ПР від 21.07.2015 року головного управління юстиції Полтавської області
    Адреса редакції: 39600, г. Кременчуг, ул. Первомайская, 19 Телефон (0536) 3-63-26, e-mail: gaz.nabat@yandex.ru.
    За точність викладених фактів відповідальність несе автор.